Біблійні роздуми на тему «Отче, прости їм…»

«Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!…» (Лук. 23:34)

Основою нашої християнської віри є Божа любов і благодать. Він прощає нам наші гріхи і пропонує нам нове життя та світле майбутнє. Ми віримо в це і визнаємо це. Ми відмічаємо це на богослужіннях в церквах і оспівуємо це в наших піснях. З іншого боку, коли йдеться про євреїв та Ізраїль, ми схильні думати категоріями критики та засудження. Ми звинувачуємо їх у всьому, навіть у смерті Ісуса. Коли згадується Ізраїль, у нас вирує почуття критики, а не любові та благодаті.

«Із тексту Іс. 53:12 стає зрозуміло, що молитва Ісуса, Його страждання заради відкуплення та смерть поширюються на багатьох».

Коли Ісуса розп’яли, Він сказав: «Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!» Чи мав Він на увазі лише тих солдатів, які не мали іншого вибору, окрім як виконувати накази свого командира? Чи масштаб молитви Ісуса про прощення буде значно ширшим, і включитиме всіх, хто причетний до Його смерті? Коли Ісая багато століть тому пророкував
про страждаючого Раба Господнього, він писав: «Він гріх багатьох Сам носив, і заступивсь за злочинців» (Іс. 53:12). Тут стає зрозуміло, що молитва, спокутні страждання та смерть Ісуса поширюються на «багатьох».

Автор Послання до Євреїв стверджує: «…Тому то Ісус, щоб кров’ю Своєю людей освятив, постраждав поза брамою» (Євр. 13:12). Ісус страждав не для того, щоб засудити Свій власний єврейський народ, а радше для того, щоб освятити його. Давнє уявлення про те, що євреїв чекає суд, а нас – благодать і прощення, глибоко вкорінене в серцях багатьох християн. Давайте покладемо цьому край раз і назавжди. Божа любов та милосердя діють наступним чином: спочатку юдей, а потім грек! Або за словами
єврейського апостола Іоанна: «Він ублагання за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу» (1 Ів. 2:2).