Допомагати за будь-яких обставин

Інтерв’ю з Карлір Куном

З перших найважчих тижнів  війни в Україні, в лютому 2022 року, надії на мир залишається все менше. Війна змусила тисячі людей покинути країну в пошуках безпеки. Наша команда продовжувала виконувати свою важливу роботу і підтримувалася вашими молитвами. За останній час ситуація не покращилася: люди вимушені покидати  свої домівки, ціни і безробіття продовжують зростати. У цих умовах робота нашої команди  триває. 

«Можна сказати, що за більш ніж півтора року війни наша робота не дуже змінилася. Ми продовжуємо робити те, що завжди робили: допомагаємо нужденним, забезпечуємо їх їжею, допомагаємо з транспортуванням до аеропорту, коли люди здійснюють репатриацію до Ізраїлю. Тільки тепер люди летять не з України, а з Молдови. Найголовніше, що ми даємо людям – це надію. Надію на майбутнє. Сам факт того, що ми можемо допомогти, розрадити і вислухати – безцінний».

Чому люди виїжджають з України?

На превеликий жаль ознак закінчення війни немає. Квартири пошкоджені, і їх поки що не будуть ремонтувати, тому це теж не додає людям надії. А родичі з Ізраїлю кажуть їм: «Приїжджайте до нас». Для тисяч євреїв війна прискорила реалізацію їхніх планів поїхати до Ізраїлю. Декілька разів в тиждень ми їздимо в столицю Молдови Кишинів, щоб відвезти людей до ізраїльського консульства на співбесіду, і незабаром після цього вони можуть імігрувати до Ізраїлю. Однак, відповідно до закону про мобілізацію, чоловіки у віці від 18 до 60 років не мають права виїжджати. Тому багато сімей вичікують і залишаються в Україні. Коли мобілізація закінчиться, ми очікуємо, що принаймні кілька тисяч людей захочуть виїхати до Ізраїлю, як тільки вони зможуть виїхати всією сім’єю”.

Кун, на початку війни ви сказали: «Ваші молитви – це пальне, яке дозволяє нам виконувати цю роботу». Що Ви відчуваєте з цього приводу сьогодні?

«Це було актуально тоді, і це все ще актуально сьогодні. У складний час ми допомагаємо тим, хто потребує. Не варто забувати, що ця потреба була і до війни. У 2014 році Крим був окупований, а на сході країни, в Луганську та Донецьку, розпочалась війна. Потім прийшов Covid19, а тепер ще гірше – війна, в яку втягнута вся країна. Ми просимо Божого захисту та безпеки. Звичайно, це не дає нам гарантії повної безпеки. Тому ми не повинні ставитися до цього легковажно. Господь каже: «І візьму вас із тих народів, і позбираю вас зо всіх країв, і приведу вас до вашої землі». Він не сказав: «Я візьму вас із тих народів, коли буде безпечно, коли буде тихо, коли буде літо». Іншими словами, сказано: за будь-яких обставин. Він завжди нас охороняв, і ми сприймаємо це як благодать, як Його захист. Ми цілком рохумфємо, що може статися все, що завгодно».

Напевно, вам доводиться проходити багато випробувань та труднощів, коли ви зустрічаєте і забираєте людей?
«В новинах ми чуємо про те, що відбувається. І в той же час забираємо людей з квартир, які зруйновані. Це дуже впливає на нас як на людей. Ми чуємо і бачимо все, що сталося. Історії про сім’ї, про синів, яких більше немає, про страждання. Але бути поруч, допомагати, втішати і підбадьорювати – це справді має значення. Ми говоримо людям: ми теж не все розуміємо, але знаємо, що Всевишній повертає вас додому. Ось справжня надія».

Чи читаєте ви Біблію по-іншому, ніж до війни?
«Звичайно! Коли я думаю про Захарії 2: «Втікайте з північного краю і рятуйтеся на Сіоні». Це попередження про втечу, але в той же час є і повеління після того, як люди втечуть: йти на Сіон. Власне, це те, що я переживаю з 2014 року, коли розпочалась війна на сході України. Вона змусила багатьох людей тікати до Ізраїлю. Поступово з 2014 року кордони закривалися все більше і більше».

Чи може ситуація стати гіршою, ніж зараз?
«Так, слід очікувати, що так і станеться. Росія насправді не може відступитися, Росія все це почала. І якщо Україна повертатиме собі території, ми не знаємо, як Росія відреагує на це. Тому ми живемо кожнем днем».

Що це означає для служіння, яке ви і ваша команда виконуєте?
«Напередодні війни ми досить добре підготувалися. І ми все ще готові. У нас є запаси їжі та пального, у нас є склад, генератор, укриття і достатньо мікроавтобусів. Якщо щось трапиться і буде новий потік єврейських біженців, ми зможемо їм допомогти».