Одна з найважчих емоційних поїздок

Вчора ми закінчили одну з найважчих емоційних поїздок: відвідали людей, які пережили дві, а дехто і три війни. Маріуполь, Авдіївка, Сіверодонецьк, Покровськ… Теперішні оселі людей, які були змушені покинути рідні домівки, зовсім не схожі на типові оселі. Немає сервантів зі старими сімейними фотографіями, статуеток, пам’ятних сувенірів про подорожі, фарфорових сервізів (ознаки розкоші свого часу), які завжди привертали увагу гостей. Немає великих бібліотек, з яких дбайливо стирався пил… Оселі цих людей сьогодні – це порожні квартири, або ж заставлені валізами та речами родичів. Деякі з них розповідають, як дітьми стали жертвами однієї війни, а сьогодні в очах біль і жах вже другої війни. Зі сльозами на очах вони просять передати вдячність усім, хто молиться, підтримує, допомагає і дбає про них. А ми, в свою чергу, вдячні за можливість підтримати вимушених переселенців та єврейські громади продовольчими наборами. Сподіваємося, що наша підтримка, хоч трішки підбадьорить людей та нагадає про турботу і віру в нашого Творця.