Осінні свята: Рош ха-Шана, Йом-Кіпур і Суккот

Восени в Ізраїлі святкують три особливі свята: Новий рік, День викуплення (Йом-Кіпур) і Свято Кучок (Суккот).

Рош ха-Шана (Новий рік) походить від біблійного «дня пам’яті сурмлення» (Лев. 23:24), який знаменує початок сьомого місяця. Чому ж тоді це Новий рік? Тому що в цей час починаються Шабатні та Ювілейні роки. У ці роки відбуваються важливі події, що сприяють зміцненню особистих стосунків у єврейських громадах. Новий рік також знаменує початок літургійного року (святкового календаря), який починається навесні з місяця Нісан, у якому святкується Песах.
Новий рік – це урочистий день, день Божого суду і початок десяти днів покаяння, під час яких божественний суд ще можна змінити.

Йом-Кіпур — це день, коли суд реалізовується. Однак Ізраїль знає, що Бог не тільки справедливий, але й милосердний і чує наші молитви. Протяжний звук шофара, яким завершується Йом-Кіпур, нагадує трубу викуплення. Тому Йом-Кіпур є святом, хоча це цілий день посту і молитов, наповненими усвідомленням провини та недоліків.
Відразу після Йом-Кіпура починається підготовка до свята Суккот, а святкування відбуваються на четвертий день з вечора. Будується скромний курінь на тиждень: євреї залишають домашній затишок на сім днів і живуть в цьому курені, маючи над головою лише балдахин, крізь який можна бачити небо. Це нагадує подорож Ізраїля через пустелю, де люди жили в абсолютній залежності від Бога. Коли апостол Павло говорить про земний наш намет (2 Кор. 5:1), ми згадуємо про цей курінь.
Але Суккот — це не похмуре й сумне свято. Навпаки, воно сповнене бурхливої радості. Є біблійна з аповідь для цього свята (П. Зак. 16:14-15). Як і інші два паломницькі свята, Песах і Шавуот, Суккот також споконвічно пов’язаний зі збором урожаю. В Ізраїлі це завершення сезону збору фруктів, особливо винограду. З початком зимового сезону приходять дощі.

«Примітно, що осінні свята не відображені в християнському календарі»

Примітно, що осінні свята не відображені в християнському календарі. Ми святкуємо Великдень і П’ятидесятницю, які відповідають Песаху та Шавуоту. Але Суккот, третє велике паломницьке свято, здається, не знайшло свого місця у церковному календарі. Однак саме це свято, з єврейської точки зору, залучає язичницькі народи. Під час Суккоту в синагозі читають Зах. 14 розділ, де говориться, що народи щороку приходитимуть святкувати Свято Кучок у Єрусалимі. У храмі під час цього свята було принесено в жертву 70 биків (Чис. 29). Єврейська традиція пояснює, що це було заради 70 народів світу (Бут. 10). Отже, Суккот – це свято в тому числі і для язичницьких народів. Адже Ісус також святкував Свято Кучок (Ів. 7р.). Під час Суккоту ми бачимо Ісуса як не явного, прихованого (Ів. 7:1-13), як Вчителя (Ів. 7:14-36), Воду Життя (Ів. 7:37-53), Світло для світу (Ів. 8:12-9:41) і як Доброго Пастиря (Ів. 10:1-21). Усі ці титули Ісуса вказують на подорож Ізраїля через пустелю. Як Вода і Світло, як Пастир і Вчитель: таким описується Ісус під час святкування Свята Кучок у Єрусалимі.

«Книга Об’явлення подібна до літургійної книги для осінніх свят»

Книга Об’явлення подібна до літургії для осінніх свят — від Дня Трубного звуку (Об. 1) до Суккоту, де перед Престолом стоїть натовп, якого ніхто не може злічити, одягнений у білий одяг з пальмовими гілками в руках (Об. 7:9). Разом з Ізраїлем (Об. 7:1-8) спасенні народи славлять Бога Ізраїля. Саме це демонструє для нас Свято Кучок. І все ж, питання залишається відкритим: чи готові ми до цього в церкві?