НОВОСТИ

Наталія Крижанівська
У цей непростий для нашої країни час фонд продовжує служіння в різних точках України. Особливу увагу ми приділяємо сходу України. У таких містах як Харків, Дніпро, Запоріжжя, Одеса побільшало клієнтів Хеседа за рахунок переселенців з інших окупованих, чи зруйнованих міст.
Наша чергова поїздка до Харкова супроводжувалася постійними сиренами, та звуками вибухів за вікном, відповідно деякі не змогли вчасно потрапити на зустріч, на яку так чекали.
Саме місто є скелет будівель і будинків з відкритими ранами. Майже кожен будинок з забитими фанерою вікнами. Боляче дивитися на колись гарне місто з зруйнованими будівлями заводів та фабрик, торгових центрів та шкіл. Сьогодні люди на сході України кажуть: ми звикли до сирен. Як це страшно звучить, особливо від батьків із дітьми.
В нас була чудова нагода відвідати єврейську школу «Shaalavim”та поспілкуватися з директором Марією Гоємага. У школі 250 дітей, що навчаються офлайн. У цьому закладі окрім звичайних предметів, є своя синагога, вивчають єврейські традиції та іврит. Більшість учнів школи разом з батьками зробили алію в Ерец Ізраїль. Ми не перший раз допомагаємо цій школі, і кожен раз надихає робота педагогічного колективу з дітьми. Вони дуже люблять Ізраїль і намагаються якомога більше розповідати про цю країну, залучати гостей  з Ізраїлю на всі свята. Разом з батьками святкують Бар та Бат Міцву.  Після школи наша подорож була до Хесед міста Харкова. Зазвичай ми максимально намагаємося підбадьорити та втішити наших клієнтів.
Розповідає Роман- батько синів: «Ціни зростають, роботи у місті немає, багато бізнесів не вижили через руйнування або постійні відключення світла». Отака регулярна дійсність. Зазвичай, наші зустрічі проходять досить радісно, але цього разу ми відчували  напругу в повітрі. Поспілкувалися з людьми та потеплішало всередині. Майже всі, хто отримав продуктовий набір, дякували не лише за фізично надану допомогу, а й за моральну підтримку.

Багатодітна сім’я (мама – Богданова Наталія) дала нам невелике інтерв’ю. «Ми живемо всі в однокімнатній квартирі, роботи немає ні в мене, ні в чоловіка. Як би ми вижили без підтримки таких організацій як ваша. Низький уклін вам». Просять не забувати про них. Багатьом людям реально нема куди повернутись, їхні міста, села, будинки зруйновані. Але є надія. На завершення зустрічі ми всі підбадьорилися, читаючи пророка Єремію, 31 розділ. Особливо 9 вірш:
“Вони прийдуть з плачем, з благанням, у той час, коли Я вестиму їх. Я поведу їх поблизу водних потоків рівною дорогою, на якій їм не спіткнутися, бо став Я Отцем Ізраїлю, Єфрем – Мій первісток.” (Єр.31:9)

ЗАКЛАДКИ

Харків

ОБ АВТОРЕ