Газа і божества Месопотамії

Боги Месопотамії включають в своєму списку і древніх ханаанських божків. Ці божества все ще актуальні сьогодні. Я знайшов статтю Саллі Ібрагім про богиню Анад, або Анат, на сайті «The New Arab», від 27 квітня 2022 року. В цій статті сказано: «Очолюване ХАМАСом міністерство туризму і старожитностей Гази у вівторок оголосило про знахідку 4500-літньої статуї під назвою “Анат” ханаанського періоду». Це археологічна знахідка палестинського фермера: 4500-річна рідкісна статуя богині «Анат», розкопана в Газі. Вапнякова статуя «Анат» заввишки 22 сантиметри має увінчану змією голову, яку носили боги як символ сили і непереможності.

«Анат була богинею любові, краси і війни в ханаанській міфології», – сказав під час прес-конференції Абу-Ріда. «Один з висновків, який напрошується з наявності цієї статуї, полягає в тому, що земля Палестини і, зокрема, Сектору Гази, пережила багато людських цивілізацій: ханаанську, римську, візантійську, ісламську та інші. І це є доказом того, що сіоністське твердження про те, що Земля Палестини – це земля без людей і народ без землі, є неправдивим», додав він.

За словами Абу Ріда, статую знайшов місцевий фермер Нідал Абу Ід, коли обробляв свою землю в палестинському місті Аль-Карара на північ від Хан-Юніса. «Я просто випадково знайшов її, коли обробляв свою землю. Вона була брудною, але коли я її помив, то зрозумів, що це цінна річ», – розповів Абу Ід в інтерв’ю «The New Arab». «Я дуже пишаюся тим, що наша земля все ще має велику археологічну цінність. Це означає, що ця земля – наша, і що ми маємо цивілізацію та історію, яка налічує тисячі років до нашої ери, починаючи з ханаанської епохи», – додав Абу Ід.

Богиня «Анат» мала жорстоку репутацію. Її батьком був Ель. Пізніше у фінікійській міфології її прирівняли до Астарти. У 14 столітті до н.е. її культ пережив пік в Угариті. Там її звеличували такими епітетами, як: «Володарка небес» і «Володарка царства». Анат вважається незайманою, але з сильним сексуальним характером. Розповідають, що вона мала статеві зносини з Решепом і Ваалом. Тому вона також була богинею сексуальності та родючості. Вона також була богинею полювання.

«Анат, Аназ або Аната була важливою північно-західною семітською богинею в Сирії, особливо в Угаріті та Гірському Лівані»

Згідно міфу, вона вбивала шанувальників Ваала, і припинила такі напади лише після того, як Ваал пообіцяв їй розкрити таємницю блискавки. Пізніше вона благала верховного бога Ель надати Ваалу житло. Після того, як Ваал зайняв свій дім, він став зарозумілим. Почав хвалитися і уявляти себе найвищим. Він навіть викликав Мота, бога смерті, на двобій. Але саме Анат остаточно знищила Мота. Вона вбила, розтоптала і спалила його.

Анат, Анад або Аната була важливою північно-західною семітською богинею в Сирії, зокрема в Угаріті та в Гірському Ливані. Ханаанеяни, амореї, єгиптяни, лівійці та євреї колись поклонялися цій богині. Її характеристики сильно різнилися в різних культурах, а з часом навіть у межах певних міфів. Ймовірно, вона сильно вплинула на характер грецької богині Афіни.

Отже, ця археологічна знахідка використовується для того, щоб продемонструвати право палестинських (тобто арабських) мешканців біблійних територій Юдеї, Самарії та Гази на незалежну палестинську державу. «Наші права більш древні, ніж права єврейського народу та Ізраїлю. Погляньте на ці та інші ханаанські знахідки», – кажуть вони. Насправді, ще до того, як євреї, ізраїльтяни увійшли в Обітовану землю Ханаанську, вийшовши з Єгипту, там дійсно вже жили ханаанеяни.

«Сучасні палестинці, тобто змішане арабське населення, насправді не походять від цих хананеян»

Сучасні палестинці, тобто змішане арабське населення, насправді не походять від цих ханаанеян. Вони є арабами, які протягом століть оселялись в цих пустелях, коли панівні держави змінювали одна одну після депортації євреїв римлянами, римського вигнання, яке тривало майже 2000 років і добігає кінця в наші дні. Особливо це стосується робітників-мігрантів, які прибули з навколишніх арабських країн, коли єврейський народ почав повертатися на початку 20-го століття з усіх куточків світу і почав розбудовувати повністю занедбану землю. Жодного з корінних мешканців часів Авраама – близько 2000 р. до н.е. – не можливо знайти або ідентифікувати серед інших народів, з якими вони злилися чи асимілювались. Бог подарував цю землю Авраамові та його нащадкам.

У Бут. 15:17-21 ми читаємо:

«Тим часом зайшло сонце і стало дуже темно. Раптом з’явилось вогнище, наче піч, що димилась, а його спалахи пройшли між розсіченими частинами тварин. Того дня ГОСПОДЬ уклав з Аврамом Заповіт, промовляючи: Твоїм нащадкам Я дав цю землю – від ріки Єгипту, до великої ріки Євфрат – кенейців, кенезейців, кадмонейців, хеттейців, періззейців, рефаїмців, аморейців, ханаанців, гіргашейців і євусейців».

І причину вигнання цих ханаанеян та інших в ті часи ми також знаходимо в Біблії. У П. Зак. 9:3-5 читаємо, що Мойсей говорить до народу:

«Але тепер ти дізнаєшся, що ГОСПОДЬ, твій Бог, іде попереду тебе як всепоглинаючий вогонь. Він Сам винищить їх і підкорить тобі. Ти швидко їх проженеш, і незабаром знищиш їх, як ГОСПОДЬ заповідав тобі. Але коли ГОСПОДЬ, твій Бог, виганятиме їх перед тобою, не говори тоді у своєму серці такі слова: Це через мою праведність ГОСПОДЬ впровадив мене, аби я заволодів цією землею. Насправді ж, через беззаконня цих народів ГОСПОДЬ виганяє їх перед тобою. Отже , не через твою праведність і правоту твого серця ти йдеш, щоб заволодіти їхнім краєм, а через беззаконня тих народів ГОСПОДЬ, твій Бог, виганяє їх перед тобою, та щоб дотримати слова, яким ГОСПОДЬ присягався твоїм батькам, Авраамові, Ісаакові та Якову».