Дивлячись на того, кого прокололи

Нашарування в пророцтвах

Пророцтво в Біблії схоже на камінь, що кидають у водойму. Маленькі хвилі, викликані каменем, малюють все ширші кола. Пророцтва в Божому Слові можна читати і вони матимуть значення в усі часи і в усіх куточках світу. Хвилі впливу пророцтва мають безпосереднє значення для часу і ситуації, в якій воно було проголошене. Це перше виконання. Але за ним слідує ще більше сповнень. Аж доки, зрештою, не відбудеться остаточне сповнення і останні хвилі не досягнуть берегів вічності. Як приклад, давайте подивимось на потрійне виконання пророцтва, записаного в Зах. 12:10-14.

«Пророцтва в Божому Слові можна читати і вони будуть мати значення в усі часи і в усіх куточках світу»

Пророк Захарія говорить про тих, хто будуть дивиться на «…Мене, Кого прокололи…». Він говорить про єврейський народ, який дивиться на пробиті рани. У вірші 10 він говорить, що настане день, коли вони дійсно побачать, що там відбулося. Через особливе натхнення від Святого Духа Захарія пророкує: «А на Давидів дім та на єрусалимського мешканця Я виллю Духа милости та молитви. І будуть дивитись на Мене, Кого прокололи, і будуть за Ним голосити, як голоситься за одинцем, і гірко заплачуть за Ним, як плачуть за первенцем», – написано в Зах. 12:10.

 Смерть Ісуса

Хто вбив Ісуса? Церква каже, що Ісуса вбили «юдеї». Історично це невірно. Факти свідчать, що Ісуса вбили язичники, римляни. Так, юдеї засудили Його до смертної кари на своєму Синедріоні. Але на той час євреї не були господарями у своїй власній країні. Там правили римляни. Отже, євреї не мали можливості виносити смертні вироки у власній країні. Якщо єврейський суд виносив смертний вирок, він повинен був просити римського прокуратора – в даному випадку Понтія Пілата – про дозвіл на його виконання. Якщо він давав дозвіл, страту виконували римські солдати. Так сталося і з Ісусом. Євреї засудили Його до смерті, а римляни розіп’яли Його. Вони виконали наказ про страту, виданий і підписаний Понтієм Пілатом. Тож, зрештою, саме він був відповідальним за вбивство Ісуса.

Чи чинили на Понтія Пілата тиск юдеї, щоб він зробив те, що вони хотіли? Безумовно. Хоча Пілат був не з тих, на кого могли натиснути євреї. Особливо після того, як його попередила власна дружина. В інших випадках він без вагань міг відправляти свої війська на юдеїв, щоб придушити їхні бунти і протести в дуже кривавій розправі. Просто щоб показати їм, хто насправді є головним в Ізраїлі. Згідно написаного в Лук. 13:1, Понтій Пілат змішав кров галілеян з їхніми жертвоприношеннями! Він не був людиною, яку можна було легко залякати.

Але в цьому випадку він дав натовпу те, що вони просили. І тим самим взяв на себе відповідальність за страту Ісуса. Урочисте вмивання рук водою на знак невинності (Мт. 27:24), не знімає з нього відповідальності, як з представника найвищої державної влади. Тому в Апостольському символі віри, одному з найдавніших символів віри ранньої Церкви, окрім імен Ісуса та Марії, прямо згадується лише одне ім’я: ім’я Понтія Пілата. Там сказано: «…Він постраждав при Понтії Пілаті, був розп’ятий, помер і був похований…». У ті часи рання Церква знала, хто був відповідальний за смерть Ісуса. Тому історично неправильно говорити, що Ісуса вбили євреї. Це зробили римляни.

«Хто насправді несе відповідальність за смерть Ісуса? Ми всі! Євреї, римляни, все населення світу»

Але хто насправді несе відповідальність за смерть Ісуса? Ми всі! Євреї, римляни, все населення світу. Людство в цілому. Так, ніби кожен із нас особисто брав участь у виконанні смертного вироку. Ми всі привели Ісуса на хрест. «…А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!», – сказано в Іс. 53:5. Наші гріхи привели Його на хрест. Якби кожен із нас не був грішником, Ісусу не довелося б помирати. Ми всі несемо особисту відповідальність, так, ніби ми самі брали в руки молоток, цвяхи і спис. Твої і мої гріхи привели Його на хрест.

Перша стадія

Першу стадію виконання пророцтва, записаного в Книзі пророка Захарії «…І будуть дивитись на Мене, Кого прокололи…» можна знайти в Ів. 19:31-37. Там ми бачимо Івана разом з деякими жінками, що плачуть, і є свідками страждань і смерті Ісуса на хресті. Жадібний до сенсацій натовп юдеїв, підбурюваний деякими фанатичними юдейськими лідерами, кричить, насміхається і насолоджується видовищем. Про жалобу за Ним, не кажучи вже про покаяння і навернення, не було й мови. Лише кілька жінок, які любили Ісуса, і плакали. А далі Іван описує, що саме сталося під час страти. Всі інші Його друзі розбіглися зі страху, що їх може спіткати, якщо вони будуть Його послідовниками. Можливо, Іван якийсь час дивився на це здалеку, Мк. 14:51-52, але незабаром також втік нагий, щоб врятувати своє життя. Іван описує проколювання Ісуса римськими солдатами.

«…Був же день Приготовлення, тож юдеї, щоб тіла на хресті не зосталися в суботу, був бо Великдень тієї суботи, просили Пілата зламати голінки розп’ятим, і зняти. Тож прийшли вояки й поламали голінки першому й другому, що розп’ятий з Ним був. Коли ж підійшли до Ісуса й побачили, що Він уже вмер, то голінок Йому не зламали, та один з вояків списом бока Йому проколов, і зараз витекла звідти кров та вода. І самовидець засвідчив, і правдиве свідоцтво його; і він знає, що правду говорить, щоб повірили й ви…» (Ів. 19:31-35). Апостол Іван ніколи не говорить про себе «я» чи «мене». Він говорить про себе в третій особі.

Тричі Іван підкреслює, що він є свідком. І він робить висновок: «…це сталось тому, щоб збулося Писання: “Йому кості ламати не будуть!” [Вих. 12:46, Чис. 9:12, Пс. 34:21] і знов друге Писання говорить: “Дивитися будуть на Того, Кого прокололи”».

«…це сталось тому, щоб збулося Писання…»

Це перше сповнення цього пророцтва

Апостол Іван, який стояв біля хреста і бачив, як римляни пронизували цвяхами руки і ноги Ісуса, а потім пробили списом Його бік, говорить: «І самовидець засвідчив, і правдиве свідоцтво його; і він знає, що правду говорить, щоб повірили й ви…»  «Дивитися будуть на Того, Кого прокололи». Цвяхи пробили Його руки і ноги. А спис пронизав Його бік і проник глибоко в серце і легені. Щоб перевірити, чи справді Він помер. Якби Він був просто непритомний, то цей глибокий прокол в тіло остаточно обірвав би Його життя. Але Він був уже мертвий. З рани потекло лише трохи крові і тканинної рідини, змішаної з кров’ю.  Не було пульсації крові від серцебиття. Серце вже зупинилося. І легені вже не функціонували. Він помер від поєднання серцевої недостатності та задухи, як сказали б лікарі. Так хто ж «проколов»? Римляни. Хто дивився? Євреї.

На хресті Ісус навіть молився за всіх, хто був безпосередньо причетний до розп’яття. За юдейський натовп, що був присутній при розп’ятті і несамовито кричав. За римських солдатів, які здійснювали страту. За Синедріон, який виніс Йому смертний вирок за богохульство, за те, що Він назвав Себе рівним Богові. За Понтія Пілата і царя Ірода, які погодилися і взяли на себе відповідальність. За всіх, хто був особисто присутнім або відповідальним за Його страту. Він ніби знав, що існує небезпека, що людство у майбутньому перекладе провину за смерть Ісуса виключно на євреїв. І, незважаючи на Його молитву, так і сталося. Антисемітизм поширився, як лісова пожежа, і потекли ріки єврейської крові. Особливо на землях християнського світу. Проте на хресті Він молиться: «…Отче, прости їм, бо не знають, що чинять…», Лк. 23:24. Його кров очищає нас від усіх наших гріхів. Він – Агнець Божий, який був заколений за гріхи світу. І в цю мить Він бере на Себе всі гріхи цього світу. Твої і мої гріхи. Гріхи євреїв і неєвреїв. Він як найвища жертва за гріх забезпечує примирення з Богом. Для того, щоб смерть була переможена, а вічне життя стало плодом навіть для самого творіння. І в цей момент Він промовляє особливу молитву за цей злочин розп’яття як такий. І я не маю жодного сумніву, що Отець відповів на цю останню молитву Свого вмираючого Сина на хресті. Він відповідає на кожну молитву про прощення і завжди відповість на щире розкаяння.

До речі: Ісус каже, що ніхто не вб’є Його. Він каже, що віддає Своє життя з власної волі. В Ів. 10:17-18 сказано: «Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізнову прийняти його. Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його. Маю владу віддати його, і маю владу прийняти його знову, Я цю заповідь взяв від Свого Отця».

Пізніше апостол Петро скаже юдеям в Єрусалимі, що вони винні в тому, що видали Ісуса на смерть, але вони діяли через незнання, і що Бог таким чином виконав те, що вже було передбачено пророками. У тексті Дії 3:13-18 сказано: «Бог Авраамів, та Ісаків, та Яковів, Бог наших батьків, Сина Свого прославив, Ісуса, Якого ви видали, і відцуралися перед Пілатом, як він присудив був пустити Його. Але ви відцурались Святого та Праведного, і домагалися видати вам душогубця [Варавву = “сина батька(!)” Мт. 27:15-18]. Начальника ж життя ви забили, та Його воскресив Бог із мертвих, чого свідками ми! …А тепер, браття, знаю, що вчинили ви це з несвідомости, як і ваші начальники. А Бог учинив так, як Він провіщав був устами Своїх усіх пророків, щоб терпіти Христові».

А перед синедріоном Петро свідчить: «Якому ви смерть були заподіяли, повісивши на дереві» Дії 5:30: «Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподіяли, повісивши на дереві». Петро не применшує жодної частини відповідальності за Його смерть через розп’яття. Вони і всі інші в цьому світі несуть відповідальність. За наші гріхи. Римляни стратили Його на підставі смертного вироку, за який всю відповідальність взяв на себе Понтій Пілат. Гріхи євреїв, римлян і решти населення світу привели Його на хрест.

«Яка любов до заблудлих грішників, до зачерствілого людства, євреїв, римлян, греків, язичників – до грішників будь-якої раси, релігії чи віросповідання!”

Він був і є Агнцем Божим, сказано в Ів. 1:19, 36. Яка любов до заблудлих грішників, до зачерствілого людства, євреїв, римлян, греків, язичників – до грішників будь-якої раси, релігії чи віросповідання!

Друга стадія

Другу стадію виконання пророцтва знаходимо в Об’явленні 1:7 «…Ото Він із хмарами йде, і побачить Його кожне око, і ті, що Його прокололи були, і всі племена землі будуть плакати за Ним. Так, амінь!».

Це те, що говорили ангели під час Його вознесіння: «І, прорікши оце, як дивились вони, Він угору возноситись став, а хмара забрала Його сперед їхніх очей… А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі у білій одежі ось стали при них, та й сказали: Галілейські мужі, чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо!» Дії 1:9-11. Ці хмари не були звичайними дощовими хмарами або розсіяними купчастими хмарами, чи перисто-дощовими хмарами, чи як би ми їх не називали.

Ці «хмари» були уособленням Божої слави. Під час Преображення на горі яскрава хмара закрила Його, і голос з хмари промовив: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!» Мат. 17:5б. Коли народ Ізраїлю йшов по Синайській пустелі з єгипетського рабства до Обіцяної Землі Ізраїлю, вдень був стовп із хмари, а вночі стовп вогняний, з допомогою яких Господь вів Свій народ, Вих. 40:34-38. Пророк Єзекіїль бачив Славу Божу, оточену хмарами. Коли було завершене будівництво скинії, її покрила і наповнила хмара. Те ж саме відбулося, коли Соломон збудував Храм, завершив і посвятив його: хмара, що представляла собою Славу Божу та закривала її від людських очей, наповнює Храм.

Таким чином, у супроводі цих хмар, що покривають Славу Божу, відбудеться Пришестя Ісуса у Славі. Хмари, що покривають Небесну Славу Божу, розійдуться і розсунуться, як завіса, і кожне око побачить Його. Той, хто зараз сидить на престолі як Син Людський зі «Старим днями», «Древнім», «Вічним» і прийняв Його вічне царювання [Дан. 7:13-14, Лук. 21:27, Мат 24:30, 1 Солунян 4:16-17], повернеться на планету Земля. Усі побачать Його. Весь світ буде свідком цього. Всі, хто був відповідальний за Його проколювання. Весь світ. Всі народи. Все людство. Як на це відреагує населення планети? З докорами сумління, каяттям і почуттям провини? Ні, з жахом. Люди знепритомніють від жаху і розгубленості. Вони злякаються, оскільки цього разу Він буде мстити і відплачувати, і судити по правді за всі гріхи і злочини світу.

Навіть тих, «…що Його прокололи були…». Хто вони? Часто кажуть: юдеї! Але, як ми вже говорили – безпосередньо ті, хто проколював Його, були не євреями, а римлянами. Юдеї засудили Його за богохульство, бо Він сказав, що Він Син Божий, Мат. 26:63-64. Але стратити Його вони не мали права. Це могли зробити тільки римляни. Тому Його відвели до Понтія Пілата. Також до справи долучається напівєврейський римський функціонер Ірод, Лук. 23:8-12. І таким чином все людство стало винним у Його вбивстві. Євреї та неєвреї. Спис римського солдата стискає у своїй руці весь світ. Це повинно було статися, оскільки Він мав померти за гріхи світу. Ісус докоряє Петру, який заперечує це, сказано у Мат. 16:21-23, 17:22-23 і 20:17-19. Агнець мав бути заколений, Ів. 1:29.

Хто не сприймає серйозно цю пропозицію Божого милосердя і ігнорує її, тому варто боятися Божого гніву. Тим, хто не хоче слухати, доведеться побачити. А потім боятися і ридати. Не від каяття за свої гріхи, а від страху перед Божим судом.

Кожне око, кожен народ (рід) землі (грецькою: «ге») буде плакати і голосити. Ось, Він іде! Це тема останньої книги Біблії. Тоді час благодаті і милосердя закінчиться. Тоді не буде більше часу, не буде більше зволікання, не буде більше відстрочки виконання вироку. «І земні царі, і вельможі та тисячники, і багаті та сильні, і кожен раб та кожен вільний, поховались у печери та в скелі гірські, та й кажуть до гір та до скель: Поспадайте на нас, і позакривайте ви нас від лиця Того, Хто сидить на престолі, і від гніву Агнця!… Бо прийшов це великий день гніву Його, і хто встояти може?» – сказано в Об. 6:15-17 та Євр. 10:31. Гнів Бога і Агнця. Всі народи світу будуть налякані. Люди знепритомніють від жаху, злякавшись того, що насувається на світ, сказано в Лук. 21:26 і 23:27-31. Для позначення слова «світ» використовується грецьке слово «ойкумена», тобто весь населений світ, людський світ.

Тоді настане час великої розплати. Євреїв переслідували протягом століть у жахливий спосіб. Кульмінацією стало вбивство 6 мільйонів євреїв під час Голокосту, в тому числі 1,5 мільйона дітей. Лише тому, що вони були євреями. Те, що світ зробив з євреями протягом останніх століть, неможливо описати. Як і під час Голокосту. Після відбору на платформах: концтабір, газова камера, спалення у крематоріях. Це було кульмінацією 2000-літнього антисемітизму. Але на цьому все не закінчилося.

7 жовтня 2023 року ХАМАС здійснив напад на Ізраїль і влаштував жахливу різанину. Тієї темної суботи вони вбили, понівечили і закатували 1400 ізраїльських громадян, серед яких були діти і немовлята, а 200-250 з них затягли в підземні криївки і тунелі. У підземне місто ХАМАСу під містом Газа.

«Одного дня настане велика розплата»

Але одного дня настане велика розплата. І хоча звірства нацистів та інших ненависників євреїв нарешті закінчилися смертю жертв, вирок, винесений Ісусом ненависникам Його народу, буде тривати вічно.

Ісус говорить про це в Мат. 25:31-46. Потім Він розділить людей праворуч і ліворуч. Вівці будуть відокремлені від козлів. На основі того, як вони поводилися з Його найменшим братом, з євреями. У вірші 41 Ісус говорить: «Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований».

А у вірші 46 Він каже: «І ці підуть на вічную муку, а праведники на вічне життя». Це одне з небагатьох місць, де Господь Ісус говорить про вічний пекельний вогонь. Тому що Він не хоче, щоб люди загинули, але мали вічне, безсмертне життя.

В Євангелії від Луки 12:4-5 Він говорить: «Кажу ж вам, Своїм друзям: Не бійтеся тих, хто тіло вбиває, а потім більш нічого не може вчинити! Але кажу вам, кого треба боятися: Бійтесь того, хто має владу, убивши, укинути в геєнну. Так, кажу вам: Того бійтеся!».

В Об. 6:15-17 читаємо: «І земні царі, і вельможі та тисячники, і багаті та сильні, і кожен раб та кожен вільний, поховались у печери та в скелі гірські, та й кажуть до гір та до скель: Поспадайте на нас, і позакривайте ви нас від лиця Того, Хто сидить на престолі, і від гніву Агнця!… Бо прийшов це великий день гніву Його, і хто встояти може?» Люблячий Господь Ісус, Який і зараз стоїть з простягнутими руками, готовий спасти і відкупити заблудлих грішників, є Тим, Хто буде судити праведників. Отець передав Йому все, в тому числі і суд, сказано в Ів. 5:19-29. Люблячий Господь Ісус, Який сьогодні проявляє любов та милосердя до заблудлих грішників, одного дня стане Суддею.

Цей суд не для нас. Павло пише в Рим. 12:19: «Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: “Мені помста належить, Я відплачу”, говорить Господь». Настане момент, коли буде страшно потрапити в руки живого Бога. У тексті Євр. 10:30-31 сказано: «Бо знаємо Того, Хто сказав: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь. І ще: Господь буде судити народа Свого! Страшна річ упасти в руки Бога Живого!». Отець віддав Йому все, в тому числі і суд. Одного дня прийде гнів: гнів Божий і гнів Агнця.

Демони знають про це і бояться вічної муки в озері, що горить вогнем і сіркою. Наприклад, Мат. 8:29 «І ось, вони стали кричати, говорячи: “Що Тобі, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити?”». А у дванадцятому вірші сказано: «…буде там плач і скрегіт зубів!…». Про озеро з вогнем і сіркою, приготоване для диявола і його ангелів, говориться в Мат. 25:41 і в Об. 19 і 20. Демони знають, що «Син Божий», який також є «Сином людським», одного дня буде Тим, хто вкине їх у це озеро вогняне.

Ось чому Ісус каже, що ми повинні молитися за наших ворогів. Бо якщо вони не покаються, їх чекає вічна, жахлива доля. Прочитайте, наприклад, Об. 20:7-10 і 11-15, та Об. 21:8.

 Третя стадія

Отже, існує велика різниця між значенням тексту, записаного в Зах. 12:10 для народів і його значенням для Ізраїлю. Для Ізраїлю третій рівень виконання означає: покаяння, навернення та відкуплення!

«А на Давидів дім та на єрусалимського мешканця Я виллю Духа милости та молитви [Святого Духа]. І будуть дивитись на Мене, Кого прокололи, і будуть за Ним голосити, як голоситься за одинцем, і гірко заплачуть за Ним, як плачуть за первенцем».

Перворідний Божий син, Ізраїль [Вих. 4:22-23], буде гірко сумувати за своїм перворідним Сином, Ісусом. Вся країна, весь народ, усі племена, чоловіки та жінки будуть сумувати. Кожен із них, один за одним, чоловік і жінка, молодий і старий, слуга і служниця, роботодавець і робітник. Кожен зокрема. «Того дня здійметься велике голосіння в Єрусалимі, як голосіння Гададріммона в Меґіддонській долині. І буде земля голосити, кожен рід окремо: окремо рід дому Давида [цар, політична влада], і окремо жінки їх, окремо рід дому Натана [пророки], й окремо жінки їх, окремо рід дому Левія [священик, духовний лідер], і окремо жінки їх, окремо рід Шім’ї [який проклинав царя і Бога, тобто світські та «атеїстичні» євреї], і окремо жінки їх» Зах. 12:11-13.

Яка це буде мить сповіді! Будуть проливатися сльози. Мабуть так само, як відчували і робили брати Йосипа, коли він відкрився їм (Вих. 45:1-3). Саме це має на увазі апостол Павло, коли він пише в Рим. 11:25-29, що тоді «весь Ізраїль» буде спасенний. Це справа між Небесним Йосипом і Його єврейськими братами, і це не наше діло. Так само, як він попросив єгиптян покинути кімнату на деякий час у Вих. 45:1. Остаточне злиття Святого Духа на всі племена Ізраїлю.

«Злиття Святого Духа на всі племена в Ізраїлі, на чоловіків і жінок зокрема відбудеться в майбутньому у Єрусалимі і в усій землі Ізраїлю»

Йдеться про майбутнє навернення Ізраїлю. Про їхнє каяття. Про злиття Святого Духа на всі роди в Ізраїлі окремо, на чоловіків і жінок окремо. Це станеться в майбутньому, очевидно, не з євреями в США, Росії, Європі чи будь-де в розсіянні, в діаспорі, а в Єрусалимі та в усій землі Ізраїлю. У тексті сказано: «…на єрусалимського мешканця … І буде земля голосити …» Перш ніж Ізраїлю буде дано побачити свого Месію буквальними очима під час Його приходу у Славі на хмарах, які покривають Славу Бога шехіну, йому буде дано побачити свого первістка Ісуса духовними очима. Не лише деякі, як сьогодні, лише дехто з євреїв є християнами – або охрещені євреї, або месіанські євреї, або як їх ще називають, які становлять менше 1% єврейського народу, – а й «весь дім Ізраїля».

Господь Ісус повертає Свій єврейський народ до Ізраїлю в наші дні, тому що Він хоче зустрітися з ними там. Ізраїль на шляху до свого відпочинку (Єр. 31:1-2). На шляху до того, щоб назавжди прищепитися до основи їхнього власного Нового Завіту (Єр. 31:31-34 і Лук. 22:19-20, Рим. 11:25-29). Знову стати благословенням для світу під Його керівництвом. З Єрусалиму.

Ми наближаємося до останніх днів цієї частини світової історії. Не до кінця світу, а до часу, що передує наступному етапу світової історії. Почалися родові муки нової ери, про яку Господь Ісус говорить у Мат. 24:8 і Марк. 13:8. І чим болючішими вони стають, тим швидше вони змінюватимуть одне одного. Чим ближче наближається великий день Приходу Царства і Приходу Царя цього Царства, тим ближче ми наближаємось до Його приходу у Славі. Ісус приходить у Славі, і Його Шалом наповнить весь світ!

Посеред усіх апокаліптичних ознак, Ізраїль є знаком надії та наближається до остаточного отримання Святого Духа. Тому що тільки тоді, коли між Ізраїлем і його Месією все буде добре, настане той момент, коли Він сяде на трон Свого батька Давида, щоб правити посеред Якова (тобто 12 племен Ізраїлю), Лук. 1:30-33. І тоді  мир з Єрусалиму охопить усю землю і народи більше не будуть навчатись війни, як сказано в Іс. 2:2-4.

Прийди, Дух Творець, зійди на нас, а також і на Ізраїль, Господи.